Без патріотичного виховання не здобудемо перемогу
Будь-яка держава потребує відданих їй громадян, для яких патріотизм є особистою моральною потребою. Як правило, ця чеснота не успадковується генетично, вона формується внаслідок виховання. Патріотизм – це той чинник, який об’єднує населення країни в одну націю, він є запорукою стабільності й розвитку самої держави.
Мабуть, в Україні немає жодної школи, яка б не підтримала воїнів АТО. З числа тих шкіл, що активно допомагають нашим захисникам, є і наш заклад. Увесь колектив школи та школярі з великою пошаною і турботою відносяться до всіх наших героїв-захисників, які перебувають зараз на сході України, щиро за них переживають та всіляко допомагають.
З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини, гордості за наших захисників Вітчизни в четвер, 14 січня, відбулася зустріч учнів з
головою Цивільного Корпусу «Азов» Віктором Іващенком та його представниками Андрієм Дяченком, Нікітою Мандригіним.
Були " показані два документальні фільми про події на Сході країни: "Війна в ім'я миру" та "У кожного свій фронт". Це короткі стрічки, в яких присутній "Азов". Військові і мирні жителі розповідають про життя на окупованих територіях і дають свою оцінку тим подіям, що відбуваються.
Другий етап зустрічі заключався в наданні домедичної допомоги на полі бою: як зупинити кровотечу, забинтувати рани, винести потерпілого з небезпечної зони.
У ході зустрічі панувала атмосфера патріотизму і довіри. Школярів надихав запал юнаків, їх прагнення захищати Батьківщину і віра в перемогу. Вражені зустріччю, учні школи вирішили активно допомагати бійцям, які захищають свободу, незалежність та територіальну цілісність України. Це люди сильної волі, міцного характеру, впевнені в собі патріоти України. Саме такими хочеться бачити наших учнів і саме про таку сильну і незалежну Україну мріє кожен із нас.
Щирі слова подяки воїнам за вірність, служіння Україні, її захист висловила заступник директора школи з виховної роботи Юлія Бугарь.
Час сплинув непомітно. Майже три години діти, затамувавши подих, слухали розповідь, запитували, спілкувались. Ніхто не залишився байдужим. Школярі та вчителі поставили гостям багато запитань, залюбки потисли руку героям й побажали Божої опіки у справі захисту рідної землі.
